9 урок КПП:Тема :ЛПР Робота з носіями інформації

35 урок Матеріалознавство:Тема:Державна система стандартизації  (повторення матеріала)  .                                                            36- 37уроки Матеріалознавство: Тема: Сучасні методи контролю якості

63- 64 уроки Перукарська справа:Тема:Оформлення волосся з використанням сучасних засобів                    65 урок Перукарська справа:Тема:Виконання зачісок концентрованого типу з довгого волосся,з елементами локонів.                                         66  урок Перукарська справа:Тема: ЛПР. Виконання зачісок концентрованого типу. Тематичне оцінювання

62 урок Перукарська справа:Різні варіанти накручування бігуді в залежності від форми зачіски та її окремих  частин

34 урок Матеріалознавство :Тема:Державна система стандартизації .                    Державна система стандартизації України має бути гармонізована з міжнародними, національними системами і спрямована на забезпечення: — реалізації єдиної технічної політики у сфері стандартизації, метрології та сертифікації; — захисту інтересів споживачів і держави з питань безпеки продукції і процесів, робіт і послуг для життя, здоров’я та майна громадян, охорони навколишнього природного середовища; — взаємозамінності та сумісності продукції, її уніфікації; — якості продукції відповідно до розвитку науки і техніки, потреб населення і народного господарства; — економії всіх видів ресурсів, поліпшення техніко-економічних показників виробництва; — безпеки народногосподарських об’єктів з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій; — створення нормативної бази функціонування систем стандартизації та сертифікації продукції; — обороноздатності та мобілізаційної готовності країни. Основні принципи стандартизації: — урахування рівня розвитку науки і техніки, екологічних вимог, економічної доцільності й ефективності виробництва для виробника, користі та безпеки для споживачів і держави в цілому; — гармонізація з міжнародними, регіональними, а в разі необхідності — з національними стандартами інших країн; — забезпечення відповідності вимог нормативних документів актам законодавства; — участь у розробленні нормативних документів усіх зацікавлених сторін (розробників, виробників, споживачів, органів державної виконавчої влади тощо); — взаємозв’язок і узгодженість нормативних документів усіх рівнів; — придатність нормативних документів для сертифікації продукції; — відкритість інформації про діючі стандарти і програми робіт із стандартизації з урахуванням вимог чинного законодавства. Організація робіт у системі управління якістю визначається стандартами, які регламентують технічний рівень продукції, її надійність, довговічність, економічні, естетичні й ергономічні характеристики. Отже, стандарт — це документ, що встановлює для загального і багаторазового застосування правила, загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, з метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості у певній галузі, та розроблений у встановленому порядку на основі консенсусу. В Україні використовуються такі категорії нормативних документів із стандартизації: — державні стандарти України; — галузеві стандарти; — стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок; — технічні умови; — стандарти підприємств. До державних стандартів України прирівнюються державні будівельні норми і правила, а також державні класифікатори техніко- економічної та соціальної інформації. Порядок розроблення і застосування державних класифікаторів установлюється Державним комітетом України зі стандартизації, метрології та сертифікації. Міжнародні, регіональні та національні стандарти інших країн застосовуються в Україні відповідно до її міжнародних договорів.

31 урок Матеріалознавство :Тема:Пристосування для зберігання матеріалів в перукарні .                                   32-33 уроки Матеріалознавство: Тема :Основні поняття і визначення в області стандартизації.                                   Визначення терміна "стандартизація" пройшло тривалий еволюційний шлях. Уявлення людей про стандартизацію формувалось У процесі розвитку науки і техніки, удосконалюванні форм і методів виробництва. З поширенням науково-технічних та економічних зв’язків на національному та міжнародному рівнях відбувалося уточнення терміну "стандартизація" паралельно з розвитком самої стандартизації. На різних етапах цей термін відображав досягнутий рівень її розвитку. Термін "стандартизація" з'явився в російському технічному словнику в післяреволюційні роки під впливом зарубіжного досвіду промислового виробництва. У 1952 p. Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO) створено Комітет по вивченню наукових принципів стандартизації (STACO), який здійснює розробку та перегляд визначення найважливіших термінів у галузі стандартизації. Починаючи з 1962 p., коли ISO прийняла перше визначення терміна "стандартизація", періодично відбувалось його уточнення, що відображало розвиток стандартизації, обумовлений рівнем розвитку науково-технічного прогресу. Сучасний термін має наступне визначення "стандартизація" - це діяльність з метою досягнення оптимального ступеня упорядкування в певній галузі шляхом встановлення положень для загального і багаторазового використання реально існуючих чи можливих завдань. На перший погляд, це визначення здається складним, але його можна пояснити по-іншому. Стандартизація - це галузь сумісної діяльності вчених, інженерів, економістів, яка полягає перш за все у відборі із численних видів продукції (процесів, робіт, послуг) однакового призначення, одного або невеликої кількості видів цієї продукції (процесів, робіт, послуг) з найкращими якісними показниками і властивостями. Відібрані зразки продукції (процесів робіт, послуг) повинні відповідати сучасному досягненню науки та техніки, практичному досвіду і задовольняти потреби людини та суспільства.

28- 29 уроки Матеріалознавство : Тема:Умови зберігання матеріалів в перукарні                                                               30 урок Матеріалознавство :Тема :Пристосування для зберігання матеріалів в перукарні

26- 27 уроки Матеріалознавство:Тема ЛПР.Вивчення зразків допоміжних матеріалів .Написати ,що належить до допоміжних матеріалів,та надіслати для перевірки

60 урок Перукарська справа:Тема :Технологія виконання модельних зачісок із застосуванням бігуді                                     61  урок Перукарська справа:Тема :Різні варіанти накручування бігуді в залежності від форми зачіски та її окремих частин  Способи та техніки укладання волосся. дає змогу підняти корені волосся, нада-ти йому пишності та об'єму . Пасмо відтягують перпенди-кулярно до поверхні голови у напрямку, протилежному росту во-лосся. Пасмо формується з основи смужок прямокутної форми на волоссі будь-якої довжини. Вертикальний метод застосовують для формування спускних локонів без підняття волосся біля коренів . Довжина во-лосся має бути не меншою 12-15 см. Горизонтальний метод накручування волосся. Вертикальний метод накручування волосся Залежно від розміщення бігуді та напрямку накручування во-лосся розрізняють такі способи: лицьовий — бігуді однакового або почергово різних діаметрів дають змогу отримати стійкі, м'які хвилі, які надають зачісці пиш-ності; рельєфний — чергуванням бігуді різного діаметра, а також різною спря-мованістю накручування отримують великі стійкі хвилі; зустрічний — різноспрямоване на-кручування забезпечує стійкі хвилі і локони на довгому волоссі; «ялинка» — чергування зустрічного і протилежного напрямку накручування надає пишності волоссю біля обличчя, застосовується для довгого волосся; «шаховий» — шаховий порядок розміщення бігуді дозволяє рівномірне укладання при довгих каскадних стрижках. радіальний — бігуді розміщують на однаковій відстані від центру майбутньої зачіски.— ширина пасма волосся біля основи має дорівнювати довжині бігуді;— товщина пасма волосся біля основи має не перевищувати діаметра бігуді;— пасмо волосся слід відтягувати під кутом 90° до поверхні голови;— пасмо слід натягувати сильно і рівномірно для всього волося-ного покриву; - на волоссі більшої довжини товщина пасма зменшується. Варіанти тримання бігуді під час накручування: 1) вказівні пальці обох рук згори пасма, великі пальці знизу, притримують і прокручують пасмо під час накручування волосся тім'яної, верхньоскроневої і верхньопотиличної зон . 2) великі пальці згори пасма, вка-зівні знизу притримують і прокручу-ють пасмо під час накручування во-лосся середньо- та нижньопотиличних і нижньоскроневих зон . Варіанти тримання бігуді під час накручування Послідовність накручування волосся на бігуді:— відокремлене за правилами накручування пасмо беруть у ліву, а бігуді - у праву руку, кладуть пасмо на корпус бігуді;— притримують вказівним і великим пальцями обох рук кінець пасма;— роблять перший оберт бігуді, задаючи силу натягу пасма;— продовжують накручувати пасмо ковзаючими рухами вказів-них і великих пальців обох рук, доки бігуді не торкнеться голови;— закріплюють накручене на бігуді пасмо прогумованою тасьмою або шпилькою, якщо фіксуючої прогумованої тасьми немає. Для отримання різної об'ємності та форми зачіски, укладеної за допомогою бігуді, накручування виконують під різним кутом натяг-нення до поверхні голови . Вплив кута накручування волосся на форму пасма: а — кут 45° у напрямку до чола, б — кут 90°; в — кут 45° у напрямку до потилиці У формоутворенні майбутньої зачіски важливу роль має довжи-на волосся Одна и та ж схема накручування на бігуді на волоссі різної довжини дає неоднакові форми .Залежність формоутворення зачіски від довжини волосся. Поєднуючи різні варіанти накручування бігуді, заздалегідь пе-редбачають форму зачіски та її окремих частин. Накручування на бігуді з урахуванням зачіски Накручування на бігуді з урахуванням зачіски (продовження) Накручування на бігуді з урахуванням зачіски (продовження) Накручування на бігуді з урахуванням зачіски (закінчення) Технологія горизонтального накручування волосся на бігуді. Волосся миють, підсушують рушником, наносять засіб для укла-дання, розчісують волосся. На тім'яній зоні двома вертикальними проділами від крайової лінії росту волосся на лобі до маківки виділяють доріжку завширшки таку, як довжина бігуді. Волосся скроневих зон розчісують униз за ростом. «Хвостиком» гребінця відокремлюють горизонтальним проді-лом пасмо з основою, що відповідає діаметру бігуді; розчісують та відтягують пасмо перпендикулярно до поверхні голови. Накручування виконують від кінчиків волосся до коренів. Перше пасмо по крайовій лінії росту волосся накручують з відтя-гуванням на обличчя, всі інші — за правилами та послідовністю накручування. Від маківки доріжку для накручування продовжують через се-редню частину потилиці до крайової лінії росту волосся на шиї. Далі накручують волосся лівої та правої потиличних, потім скро-невих зон. Щоб запобігти утворенню заломів по крайовій лінії росту волосся на лобі та на скронях, прогумовану тасьму з двох перших бігуді знімають і з'єднують затискачами. Установлюють час висушування волосся, надівають сіточку, здійснюють процес висушування під ковпаком сушуара. Перш ніж розкручувати бігуді, необхідно дати їм охолонути для кращої фіксації локонів. Бігуді починають розкручувати з нижньопотиличної зони, щоб волосся не сплутувалося. Накручене волосся розчісують за допомогою двох щіток від кінців до коренів. Зачіску оформляють із використанням начісування або тупірування, фіксують надану форму лаком. Особливості вертикального методу накручування волосся на бігуді. Розподіл волосся на доріж-ки, ширина яких дорівнює довжині бігуді, виконується проділами на-вкруг голови. Напрямок накручу-вання волосся може бути до лиця, від лиця, чергуватися по доріжках або бути асиметричним в один бік. Волосся тім'яної зони та маківки накручується залежно від майбутньої зачіски, розташування проділів. Послідовність накручування виконується за тими правилами, що і при горизонтальному, але з по-чатком у нижній зоні .Вертикальний метод накручування Різновидом вертикального методу накручування с спіральне накручування, за яким пасмо волосся з квадратною основою накру-чується на бігуді спеціальної спіралеподібної форми Причини неякісного укла-дання волосся за допомогою бігуді:— порушення вимог щодо на-кручування на бігуді;— невимите волосся;— недостатнє або надмірне нанесення засобу для укладання волосся;— заломи коренів волосся;— заломи кінчиків волосся;— нещільне накручування бігуді відносно поверхні голови;— недостатнє висушування або пересушування волосся;— недостатнє остигання во-лосся перед розчісуванням;— слабка фіксація укладки. Вертикальне накручування на спеціальні бігуді Укладання волосся за допомогою фена Укладання волосся феном — це процес моделювання вологого волосся під впливом потоку теплого повітря від ручного фена.

57 урок Перукарська справа:Тема :Зачіски з минулого. Сучасні зачіски                                58  урок Перукарська справа:Тема:Типи обличчя та типи зачісок                                   59  урок Перукарська справа:Тема:Різноманітність базових модельних зачісок ,їх стиль,призначення:повсякденні,вечірні     У сьогоденному моделюванні велика увага приділяється зачіскам. Мистецтво виконання зачісок широко розвивається, і зачіски, що нагадують силует зачісок стилю Рококо видозмінились зі зміною сучасних напрямків моди. Якщо по формі зачіска висока і на вигляд важка і громіздка, то насправді вона легша за вагою. Проте зачіски стилю Рококо не є побутовими і навіть вечірніми, це образні зачіски, які виконуються на конкурсах у фантазійному вирішенні. Щоб надати зачісці сучасності в ній використовують сучасні елементи сучасні декоративні прикраси, сучасні вирішення колерування. Вони не потребують великої кількості шпильок і не припудрюються бо існують засоби різної фіксації і фарбуючи матеріали. 2.2. характеристика історичної епохи. Обґрунтування вибору базової моделі зачіски. У ХVIII ст. В мистецтві на зміну стилю Бароко приходить більш витончений, декоративний стиль Рококо. Центрами Європейської культури стає Англія та Франція у ХVIII ст. Економічно зміцнівши стають сильними державами, і мають великий вплив на всі сфери суспільного і культурного життя сусідніх держав. Назва Рококо походить від французького слова “рокайль”, що означає “прикраси”, “елемент декору і форми роковини”. Стиль отримав розвиток в живописі, скульптурі, архітектурі. Стиль Рококо показав великий вплив на костюм і зачіску. Під впливом нового стилю змінився естетичний ідеал. Якщо стиль Барокко був громіздким і важким, як у костюмах, так і у зачісках, то стиль Рококо навпаки приніс делікатність, повітряність і легкість, витонченість, ніжність. Зникають риси сили і мужності в чоловічих портретах. І чоловіки і жінки нагадують ляльок вивбираних в шовк, без віку та індивідуальності. Світла парики, білила і рум’яна приховували вік. У часи правління короля Людовика XV чоловіки продовжують носити перуки з великими локонами. Та з 1710 р. зачіски змінюються, стають більш витонченими, завивка виконана малими кільцями, пізніше їх зав’язували у хвіст на потилиці. Найпопулярнішими були зачіски “ке” і “бурс”. З 1730 р. популярною стає зачіска “аля – ка - тоган” (вузол). Вона витіснила всі інші види. Це була зачіска із завитого волосся стягнутих на потилиці довгих прядок, зав’язаних в товсті вузли, нагадуючи кінський хвіст. Скроневі прядки закручували і вкладали по-різному. Пізніше волосся заплітають у косу (“свинний” чи “мишачий хвіст”), прикрашають стрічкою. Інколи зачіску притрушували пудрою. Жіночі зачіски в Франції в І пол. XVIII ст. Залишаються громіздкими і важкими. Здебільшого силуети повторюються. Високі зачіски прикрашали масою мережив, стрічок та іншими дорогоцінностями. З 30 рр. XVIII ст. була створена зачіска Марії – Антуанетти, прикрашена хвилями шифону, пір’ям, дорогоцінностями. Для того щоб її виконати, потрібно використати каркас. На такі високі зачіски використовували до десяти шиньйонів. Ці зачіски прикрашалися не тільки стрічками та пір’ям, а й бутафорськими виробами. На верх зачіски прикріпляли фігурки людей, чучала тварин, квіти і плоди. Назва зачісок мінялась так швидко , як і сам силует. Так, в честь морської битви з’явилась зачіска “фрагет”. Зачіска була високою і потребувала великої кількості шпильок, пудри, тому зберегти її старалися як можна довше і не розбирали декілька днів, інколи тижнями. Під час сну користувалися спеціальними підголівниками, які давали змогу тримати зачіску в повітрі. В кінці століття зі зміною костюма, видозмінюється і зачіска. Вона стає більш нижчою, типу зачіски “принцеси Ламбаль”. Мода на буклі відходить, волосся розкручують і розчісують, прикрас стало менше. Виходить з моди пудра. Рум’яни зникають на обличчі з’являються білила. Білі перуки змінилися на руді, золотисті, каштанові. В цей час в моду входять невеликі перуки, завиті крупними локонами з плоским шиньйоном на потилиці У Англії, у чоловічих зачісках розповсюдженням стилю Рококо з’явилися маленькі пудрені перуки з зачіскою типу “щітка”, “їжак”, “крила голуба”. Часто ці зачіски із власного волосся обтрушеного пудрою. Поширюються різні варіанти зачісок з косою чи хвостом ззаді, з боковими тугими буклями над вухами, - їх прикрашали переважно чорною стрічкою. Зачіски Англійських жінок, так як і чоловіків, були витончені і прості. Популярною залишилась зачіска “Фонтаж коммод”. Закручене волосся невимушено укладалося на невисокий півкруглий каркасХоч зачіски були скромніші французьких, та виконувалися кілька годин і цінились дорого. Тому, що волосся не тільки закручувалося і укладалося, але й прикрашалося дорогоцінностями й пір’ям. Зачіски “споруджувались” раз на декілька тижнів, волосся на ніч не розпускали. Деякі англійчанки носили перуки, шиньйони і були вони значно скромніші французьких. Герцогиня Девонширська ввела моду прикрашати волосся пір’ям (особливо страусиним). А пізніше міс Ебингтон була другою законодавицею моди. Хороший смак, устремління до меншої чепурності, романтичність її зачісок. У Німеччині жінки також носили зачіску типу “фонтаж”, але вони не були такими легкими і витонченими, чим і відрізнялись. Пізніше носили зачіску “яйцевидної” форми. Зачіски тяжкими і міцними, сильно пудрились. Перуки також відрізнялись від попередніх. Тут волосся укладалося на самому верху перуки, прикрашалися чепчиками та квітами але не пір’ям. Німецькі чоловіки в зачісках наслідували короля Фрідріха І. Спочатку перуки зменшилися а потім зовсім зникли. Власне волосся зачісували назад і зав’язували чорною стрічкою на шиї, при цьому волосся на висках припудрювали. Одним словом, зачіски були скромними і строгими. Характерність зачісок стилю Рококо – це висока громіздкість. Вони становлять волосяні споруди на пів метра висотою. Щоб виконати таку зачіску, треба було застосувати каркаси. Зверху на зачісці прикріпляли різноманітні фігури. Важко назвати інший стиль, який прикрашав би зачіску більше, ніж стиль Рококо – золоті шпильки, нитки перлів, банти з дорогоцінними підвісками, пір’я різних величин, гребені з опала, онікса. Шпильки використовували десятками, а то й сотнями. Було модно прикрашати зачіску живими квітами, і щоб вони не в’янули, в середину вставляли флакон з водою. Декорували зачіски гірляндами дрібних шовкових квітів, довгими страусиними перами, перами марабу. Під час стилю рококо чоловічі і жіночі костюми шили із простого сукна, тонкої шерсті бархату, багато декорувались. З часом одяг змінювався стаючи вишуканішим і дорогоціннішим. Мода стилю диктувала плавність ліній, прикрас, видів квітів, розеток, вишивок, роблячи костюм більш нарядним. Знамениті паризькі перукарі та модельєри створюють чудові моделі, зразки для покорення європейських дворів. Багато уваги приділяли доповненню костюма та зачіски. Знамениті художники робили ескізи, модні ювеліри придумували вишукані прикраси. Найбільш поширеними були бархатні сітки, стрічки, брошки... З головних уборів чоловіки носили трикутні капелюхи з високо піднятими полями, відпрацьовані пухом, чи коротким страусиним пір’ям. Нижні верстви населення носили суконні і жерстяні ковпаки, м’які фуражки, круглі широкополі капелюхи з стрічкою. Жіночі головні убори стали частиною зачіски, являючись її прикрасою. Велика кількість моделей шляп. На зачісках носять кружевні чепчики, заколки, муфточки. Чепчики дістали різні назви: “Тереза”, “летючка”, “капуста”, “ріпа”, візок. Носили шляпи з круглими полями – “квакерські”, а також низькі фетрові шляпи-трикутники. Для збереження зачіски носили нічні головні убори у виді сітки із тонких ниток, кружевних чепчиків, відпрацьовані рюшками. Придворні кавалери і дами прагнули під ділилами і пудрою приховати вік. Користувалися духами, помадами, ароматичними маслами, сильно фарбували губи. Носили при собі коробочки ароматними. Стиль рококо вразив мене витонченістю форм, своїми силуетами, складністю виконання моделей, їх оформлення. А особливо використанням великої кількості декоративних прикрас, накладних елементів. Вражає пишність і водночас легкість витвору. І саме зачіски цього стилю вказують, що таке справжнє мистецтво. Дана модель фантазійної зачіски виконується на основі базової моделі зачіски створеної в 1780 р. (стиль Рококо) куафером Леонардом для королеви Марії-Антуанетти. Для того, щоб виконати таку зачіску, потрібно використати каркас (в даному випадку з картону). Необхідна велика кількість шпильок. Виконана зачіска вимагає вміння, терпіння, фантазії, а також займає багато часу. Фасони цієї зачіски можуть бути найрізноманітніших силуетів, фасонів, з різним сюжетом. Прикрашається зачіска стрічками, пір’ям, та іншими декоративними прикрасами. Не верху зачіска може прикрашатися різними фігурками, в даному випадку це пташки. Щоб надати цій зачісці сучасності, передбачені сучасні методи колорування. Також сучасні декоративні прикраси (стрічки, бісер, квіти) 2.3. Розробка моделі зачіски відповідно до історичної епохи, типу обличчя і сучасних напрямків моди. В розробці даної моделі зачіски посприяв історичний стиль рококо та напрям сучасної моди. За основу цієї фантазійної зачіски був взятий модний силует ідеалу стилю Рококо, що й послужив еталоном зразка. Вивчивши досконало цей стиль, побачивши декілька зразків я уявила художні образ, а точніше потрібні деталі цього образу. Також я відновила в уяві раніше побачену зачіску в сучасному варіанті. Пофантазувавши я підібрала потрібний сюжет та реальні елементи, придумала декілька можливих варіантів. Внаслідок цього появився задум, потім ідея, а потім мотив. І коли визначила чітку яву про майбутню модель я виконала декілька ескізів у різних ракурсах. Продумуючи модель зачіски рахувала масштабність та пропорційність зачіски. А точніше, продумала особливості підбору костюму, макіяжу, прикрас. Я визначила колір та форму плаття, це сучасне розкішне плаття, що по формі нагадує плаття 18ст. Також це яскравий макіяж. Враховуючи композиції зачіски окремо рахувала художню побудову форми, побудову елементів, їх гармонійний зв’язок, взаємовідношення, поєднання неоднорідності. Найменш важливим є врахування пропорцій величини голови. Незабула продумати вплив та зв’язок, важливість кольору, адже він здатний збільшувати чи зменшувати об’єм. Визначилась з фактурою волосся, адже в цій зачісці використовуються накладні елементи, тому підбір і поєднання фактури є дуже важливим. Перша деталь, що свідчить про аналогічність базової моделі історичної зачіски – це пропорційність. Також незвичайність стилю. Зачіска в такому оформленні може носити тільки видовищний образний характер. Актуальним в сьогоднішній моді є історичний елемент – плетіння корзини. Зараз існує безліч різних видів плетіння, переплетень, плетіння косичок, джгутів, вплітання різних декоративних прикрас. І взагалі, будь-яку історичну зачіску можна видозмінити, поєднавши її з сучасними декоративними прикрасами. Це можуть бути сучасні різноманітні стрічки, бісер, бусинки, шнурки, декоративні квіти, пір’я різного забарвлення. Також історичним елементом у зачісці є пташки, розміщенні на корзині. Зачіска стилю рококо несе якійсь сюжет, чи свідчить про якусь серйозну подію. З усіх тодішніх елементів, фігурок, я обрала чучело пташок, бо саме їх мені хотілось побачити у своєму задумі. Проте зараз вони виконані у сучасному вирішенні, з врахуванням направлення моди.Незвичайним для історичних деталей та елементів і розробці пової моделі є поєднання кольорів, як природних так і неприродних відтінків для волосся. Ось наприклад використання зелених прядок, що надають зачісці “природності”, чогось весняного, літнього, оживляє її. Вирішення та задум цієї зачіски незвичайний, неординарний. Вона складна у виконанні та використанні у повсякденному житті. Тому ця зачіска являється видовищного призначення, і взагалі використовується в конкретних цілях. Це зачіска, яку не використовують у повсякденному житті. Вона не може послужити як вечірня, бо навіть для цього випадку є складною. І вона аж ніяк не підійде для нареченої, бо в неї інший образ. Це зачіска фантазійна, яку можна виконати тільки на конкурсах, показах. Також її можна виконати на карнавалах, або для створення потрібного образу у театрах, на виставах. При моделюванні зачіски потрібно враховувати: якість волосся, його початковий колір, як піддається укладці, природність хвилі; вік людини; індивідуальні особливості; професія, характер, стиль особи; тип обличчя: форма обличчя та його індивідуальні особливості; співвідношення тіла з головою та зачіскою; зріст людини відповідно до зачіски. Обрана модель відповідає всім вищезазначеним нормам. Це молода дівчина і вік підходить, бо така фантазійна, неординарна зачіска тільки для молодого віку. Волосся природне, що полегшує виконання колоровуння, піддається потрібній укладці, тобто легко вкладається. Риси обличчя, правильні і при виконанні цієї зачіски з корекцією проблем не виникне. Зачіска ідеально підходить до цього типу обличчя, підкреслює його позитивні риси. У поєднанні зачіска з будовою тіла та зростом є відповідна пропорційність, масштабність, для створення потрібного образу.

24- 25 уроки Матеріалознавство :Тема :Синтетичні матеріали і пластичні маси ,їх призначення і використання в перукарській справі .                         Пласти́чна ма́са (пластмаса) — штучно створені матеріали на основі синтетичних або природних полімерів. За ДСТУ 2406-94: Пластична маса — матеріал, основою якого є полімер, що перебуває під час формування виробу у в'язкорідкому чи високоеластичному стані, а під час експлуатації — в склоподібному чи кристалічному стані Пластмаси формують при підвищеній температурі, у той час коли вони мають високу пластичність. Сировиною для отримання полімерів є нафта, природний газ, кам'яне вугілля, сланці. Історія Першу пластмасу було отримано англійським металургом і винахідником Александром Парксом у 1855 році . Паркс назвав її «паркезин» (потім стали називати целулоїд). Паркезин вперше було представлено на Всесвітній виставці в Лондоні у 1862 році. Розвиток пластмас почався з використання природних пластичних матеріалів (жувальної гумки, шелаку), далі продовжився використанням хімічно модифікованих природних матеріалів (гума, нітроцелюлоза, колаген, галаліт) і, накінець, перейшов до повністю синтетичних молекул (бакеліт, епоксидна смола, полівінілхлорид, поліетилен та ін.). Властивості пластмас Поширенню пластмас сприяють їх мала густина (0,85—1,8 г/см³), що значно зменшує масу деталей, висока корозійна стійкість та широкий діапазон інших властивостей. Добрі антифрикційні характеристики багатьох пластмас дають можливість з успіхом застосовувати їх для виготовлення підшипників ковзання. Високий коефіцієнт тертя деяких пластмас дозволяє використовувати їх для гальмових пристроїв. Окремі пластмаси мають специфічні властивості: високі електроізоляційніта теплоізоляційні характеристики, велику прозорість, та ін. Важливою перевагою пластмас є можливість їх переробки у вироби найпродуктивнішими способами з коефіцієнтом використання матеріалу 0,9-0,95 — литтям, видавлюванням тощо. Водночас пластмасам притаманні і деякі недоліки: невисокі міцність, твердість і жорсткість, велике значення коефіцієнта лінійного термічного розширення (~15×10-5 К-1), значна повзучість, особливо у термопластів, низька теплостійкість(більшість пластмас має робочу температуру не вищу, ніж 200 °C, і лише деякі можуть працювати при 300...400 °С), низька теплопровідність (в 500—600 разів менша, ніж у металів), схильність до старіння (втрата властивостей під впливом тепла, світла, води та інших факторів). При старінні зменшується еластичністьі міцність пластмас, збільшується їх механічна жорсткість і крихкість. Під еластичністю розуміють здатність матеріалу до великих зворотних деформацій. Цей термін за фізичним сенсом аналогічний пружності, але перший вживається для аморфних, а останній — для кристалічних тіл. Твердість пластмас за методом Брінелля становить 30...200 МПа. Більшість полімерів перебуває в аморфному (склоподібному) стані. Такі полімери називають смолами. В пластмасах може бути присутньою певна кількість кристалічної фази, яка підвищує міцність, жорсткість і теплостійкість полімера. У виробництві пластмас використовують в основному синтетичні смоли. Крім полімерів пластмаси можуть містити наповнювачі, пластифікаторита спеціальні добавки, що надають пластмасі певних властивостей. Наповнювачами (зміцнювальними компонентами) можуть бути органічні або неорганічні речовини у вигляді порошків (графіт, деревне або кварцове борошно), волокон (паперових, бавовняних, азбестових, скляних) або полотен чи аркушів (тканина, папір, деревний шпон). Наповнювачі підвищують міцність, зносостійкість, теплостійкість та інші властивості пластмас. Їх частка у пластмасі може досягати 40...80%. Пластифікатори вводять для підвищення пластичності та еластичності пластмас (гліцерин, касторове або парафінове масло та ін.). Добавками можуть бути: стабілізатори — речовини, які уповільнюють старіння (сажа, сірчані сполуки, феноли);мастильні матеріали — речовини, що усувають прилипання матеріалу до прес-форми, збільшують його текучість, зменшують тертя між частинками композиції (віск, стеарин, олеїнова кислота);барвники — речовини, що надають пластмасовим виробам декоративного вигляду (охра та ін.);каталізатори — речовини, що прискорюють твердіння пластмаси (уротропін, оксиди металів);антипірени — речовини, які зменшують горючість полімерів (наприклад, сполуки сурми);антистатики — речовини, які перешкоджають виникненню і накопиченню статичного електричного заряду у виробах з полімерних матеріалів;пороутворювачі — речовини, які розпадаються під час нагрівання, виділяючи гази, що спінюють смолу, внаслідок чого утворюється поро- та пінопласти з пористою структурою.

 23 урок Матеріалознавство :Тема:Сорти паперу ,який використовується в перукарській справі.Вимоги до паперу.Загальні відомості про виробництво паперу. Виконати реферат на тему :Сорти паперу,який використовується в перукарській справі

22 урок Матеріалознавство :Тема :Сорти паперу,який використовується в перукарській справі .Вимоги до паперу .Загальні відомості про виробництво паперу

18 урок Матеріалознавство :Тема:Усунення побічних дій косметичних засобів. Виконати реферат                                                 19-20 уроки Матеріалознавство :Загальні поняття про вату,вимоги до неї. Марля,її сорт і вимоги до неї.Коротка схема виготовлення марлі,бинти                                 21 урок Матеріалознавство :Тема :Коротка схема виготовлення марлі,бинти.               Тема уроку: Загальні поняття  про вату та марлю, вимоги до неї В роботі перукаря використовуються не лише інструменти та пристосування, а й допоміжні матеріали. Одними з них є вата і марля. Під час виконання багатьох видів робіт вони застосовуються, наприклад під час вичісування дрібно стриженого волосся використовується вата, для зупинки кровотечі під час порізу і т.д.Тому ви маєте сьогодні дізнатися що являє собою вата та марля, які їх властивості роль. 3.Формування нових знань:   Розповідь.     Вата – це бавовна, яка добре очищається від насіння, залишків коробочок та інших домішок, потім розтріпується і розчісується на спеціальних машинах.        Вата поділяється на:       -   звичайну; -   гігроскопічну.    В медичній практиці звичайна вата використовується при:  - накладанні шин при переломах;- для компресів.  Тому її називають ще компресною.    Вона має кремовий або сірий колір, майже не всмоктує воду, але добре всмоктує органічні розчинники.       Вата компресна являє собою злегка оброблену бавовну, волокна якої містять жирові, воскоподібні та інші речовини.     Вата гігроскопічна. Виготовляється із звичайної вати кращої якості, яка спочатку знежирюється тривалим і повторним кип’ятінням у розчині їдкого натру (0,5-4,0%) або розчині соди з милом, потім вибілюється у водних розчинах хлорного вапна, Після цього вату старанно промивають до одержання нейтральної реакції промивних вод. Далі її сушать і добре розчісують.  Вата гігроскопічна використовується у медичній практиці для перев’язок. Вона повинна добре розшаровуватися і вільно ділитися на окремі паралельні шари довільної товщини. За кордоном вату іноді відбілюють сірчаними сполуками, а потім підсинюють. Однак при цьому у ваті утворюється багато шматків волокон і пилу внаслідок руйнування волокон бавовни. Тому для зв’язування пилу вату додатково обробляють  розчином мила й органічних кислот, від чого вона стає приємною на дотик і хрусткою при натискуванні. В кінцевому результаті отримують вату, яка має гарний товарний вигляд, але при цьому вона стає менш гігроскопічною.Вата гігроскопічна, яка відповідає вимогам Держстандарту, має рівний білий колір без блиску. Вона менш пружна, ніж звичайна вата, тому добре пресується при пакуванні. Добре вичесана, має високу поглинальну здатність і капілярність, нейтральну реакцію. За вимогами Держстандарту вата гігроскопічна виготовляється з: - бавовни не нижче I сорту (це гігроскопічна очна вата, яка застосовується в очній практиці);                       - бавовни не нижче Ш сорту (це хірургічна вата, яка застосовується в хірургічній практиці та в інших галузях медицини);  - бавовни не нижче V сорту ( це гігієнічна побутова вата; застосовується для побутових санітарно-гігієнічних потреб населення).            За вимогами Державної Фармакопеї вата гігроскопічна повинна бути: -         білою; -          без запаху; -          нейтральної реакції; -          легко розшаровуватися; -          не повинна  містити залишки коробочок бавовни.            Під мікроскопом вата має вигляд довгих, скручених одноклітинних волокон, оболонка яких складається з клітковини, а внутрішній шар – білковий.            Вата гігроскопічна фасується у пакети по 15, 25, 50,100 г. Вона скатується у рулони і загортається в компактний папір чи обгортку з іншого (полімерного) матеріалу. Пакет зав'язується ниткою або заклеюється. На упаковці наносяться наступні реквізити: -         назва виробника та його адреса із вказанням контактних телефонів; -          назва виробу; -          маса; -          реєстраційний номер; -          ДСТУ або ТУ; -          штрих-код країни; -          дата виготовлення; -          термін придатності (якщо вата стерильна).            З гігроскопічної вати отримують стерильну вату шляхом стерилізації в паровому стерилізаторі насиченою парою при температурі 120 град. - 45 хв., або 132 град.-20 хв.            Перед стерилізацією вата  гігроскопічна пакується в пергаментний папір,  на упаковці проставляються такі ж реквізити, як і на звичайній ваті. Крім того пишеться слово “стерильна”, і вказується термін придатності. Стерильна вата випускається по 25, 50, 100 і 250 г. Термін зберігання – 5 років.      Крім вати звичайної та гігроскопічної, застосовуються й інші види: -         антисептична (просочена антисептиками); -          кровоспинна (просочена розчином заліза хлориду). Матеріалами, близькими за структурою до бавовняної вати, є: -         вата льняна; -          вата віскозна.            Перша за своїми якостями аналогічна бавовняній ваті, а віскозна мало гігроскопічна, тому що її волокна не мають пустот.   Марля (від французького Марлі - серпанок) , дуже легка , прозора , пухка , гігроскопічна бавовняна тканина полотняного переплетення з рідко сплетених ниток (простого плетіння) , зазвичай білого кольору. Назва походить від містечка в Марлі- ле -Руа , де знаходилася фабрика , вперше дала настільки дешевий матеріал , що він міг успішно конкурувати з корпією ( charpie - Шарп ) . Марля випускається вибілена рідше сувора . Вживається в медицині як перев'язувальний матеріал , а також у швейному виробництві для швейного приклада , в поліграфії для наклейки карт і т. п. Процес виробництва марлі увазі особливу технологію обробки та відбілювання продукції . Тканина проходить поетапну опрацювання , згідно всім існуючим стандартам , до отримання кінцевого продукту.Існує кілька видів марлі. Вибілена марля бавовняна буває нестерильна і стерильна медична . Нестерильна марля в основному служить протиральним матеріалом , оскільки має масу корисних властивостей : відмінно вбирає рідини , добре вичавлюється і швидко сохне. Сукупність відмінних властивостей даного матеріалу , сприяють широкому застосуванню марлі в господарстві та в санітарних роботах . Стерильна медична марля використовується за призначенням - в медицині. З неї виготовляються марлеві тампони , бинти та перев'язувальні серветки.Марля належить (разом з полотном , батистом , коленкором , канвою , мусліном та ін , що відрізняються лише щільністю плетіння , товщиною і якістю пряжі ) до тканин серпанкового [ тафтяна , полотняного або гроденаплевого ( Gros -де -Неаполь )] переплетення , в якому уточнюючи нитка проходить по черзі над однією і під однією ниткою основи . Для забезпечення цих властивостей марлю готують з очищеної знежиреної та вибіленої пряжі та знепліднювати звичайними методами стерилізації при високій температурі в автоклавах. Для медичних потреб застосовується гігроскопічна марля . В Україні при виробництві марлі медичної застосовують пряжу середнього ступеня скручування. Марля з пряжі слабкого скручування особливо гігроскопічна, тому її доцільно використовувати для виготовлення серветок, турунд, дренажів, операційних кульок, хоча вона не міцна і легко розповзається.  З прядильних підприємств пряжа надходить до ткацьких підприємств, де з неї виготовляють марлю шляхом переплетіння ниток пряжі під прямим кутом, тобто поперечна нитка проходить через повздовжню то зверху, то знизу.Такий спосіб плетіння називається простим полотняним. Повздовжні нитки називають основою, а поперечні – утоком. Властивість марлі,  як і інших тканин, залежить не тільки від властивостей пряжі, але й від компактності, тобто кількості ниток в 1  кв. см. по основі і по утоку. Вироблена на ткацьких підприємствах марля кремового (сірого) кольору, не має достатньої гігроскопічності. З неї вогнем знімають ворсинки, знежирюють і відбілюють.Одержана марля складається з самої клітковини, м'яка, гігроскопічна, без твердих частинок, не сипка і застосовується для  медичних цілей.              Марля гігроскопічна: -         повинна мати допустиму вологість до 7%; -          вміст жиру – до 0,5%; -          залишок золи після спалювання – 0,3%; -          повинна добре змочуватися; -          мати нейтральне середовище; -          не повинна містити крохмаль.              Для отримання стерильної марлі гігроскопічну марлю стерилізують в паровому стерилізаторі насиченою парою так само, як і вату.  

54 урок Перукарська справа:Тема :Застосування більш розповсюджених сучасних технік тонування волосся. Ознайомитись з матеріалом                              55- 56 уроки Перукарська справа:Тема :ЛПР. Виконання сучасних технік тонування. Описати сучасні техніки тонування волосся.

51- 52 уроки Перукарська справа:Тема :ЛПР. Виконання сучасних технік фарбування волосся "Балояж",за допомогою фольги та шаблонів .Описати техніку фарбування волосся "Балояж,за допомогою фольги та шаблонів і надіслати мені на перевірку .    53 урок Перукарська справа:Тема :Технологія тонування волосся сучасними техніками .Повторення матеріалу

19- 20 уроки Санітарія та гігієна:Тема: Надання першої медичної допомоги при нещасних випадках Виконати реферат на надіслати для перевірки                                   21   урок Санітарія та гігієна:Тематичне оцінювання( Ви повинні  надіслати конспект та виконати реферат)

50 урок Перукарська справа:Тема :Причини неякісного фарбування волосся

49 урок Перукарська справа:Тема :Технологія сучасних технік:Фарбування сивини .                                                             Перш ніж ми почнемо нову тему, давайте пригадаємо, 1. скільки груп барвників для волосся існує?( Чотири групи: І – для освітлення та обезбарвлення; ІІ – хімічні; ІІІ – фізичні; ІV - рослинні). 2. В чому полягають особливості барвників ІІ групи? (Здатність повністю змінити колір волосся, вступають у хімічну реакцію з волоссям). 3. Тепер давайте пригадаємо, які кольори є основними, а які похідними. 4. Дайте визначення поняття РГТ (рівень глибини тона – шкала природного кольору волосся від темного шатену до світлого блондина). 5. Які існують напрямки кольору? (Перевага будь-якого відтінку в волоссі кольорова шкала 1- попелястий, 3- золотистий; 4- мідний; 5- червоний; 6- фіолетовий; 7- коричневий) 6. Що таке фон освітлення? (рівень світлоти волосся, колір, що залишається після видалення РГТ). 2.3 пояснення нового матеріалу Що ми знаємо про сивину? З одного боку сивина це символ мудрості, а з іншого, як правило явна ознака старіння…. В організмі людини виробляється особливий пігмент, званий меланін, який відповідає за колір шевелюри. А весь процес природного «фарбування» волосся виглядає наступним чином: меланоцити, що знаходяться у волосяних цибулинах, сусідять з кераноцитами - клітинами, в яких відбувається синтез білка. Він і є вихідним матеріалом для волосин. Поява сивини має такі причини: на деякій стадії «будівництва» в ланцюжок вступає фермент тирозинази, і під його дією білок з'єднується з пігментом і забарвлює волосини в певний колір: блонд, русявий, чорний, каштановий. Перше сиве волосся з'являються через припинення або деякого зниження вироблення тирозинази. А час, коли цей процес почнеться, закладено в кожній людині генетично. Найпоширеніша причина посивіння волосся – вікові зміни організму. Зі старінням знижується функція меланоцитів, що призводить до втрати кольору волосся. З роками зменшується їх активність і в певний момент припиняється робота ферменту тирозинази, який необхідний для вироблення пігменту меланіну. Природою генетично закладено початок цього процесу, індивідуальний для кожної людини. У свідомості людей поява першого сивого волосся міцно повязана з початком старіння, а сива шевелюра з глибокоюстарістю. Поява навіть пари-трійки сивих волосинок змушує жінок все частіше замислюватися про те, як позбутися сивого волосся з найбільш натуральним ефектом? В ході експериментів жінки здатні викручуватись самими різними способами лише для того, щоб зберегти свою красу. Але багато успішних жінок сказали "ні" фарбі для волосся, і рух «сивих пантер» набуває все більше прихильниць. Одна з них - Крістін Лагард, яка в 2016 очолила МВФ. Жінка з сивим волоссям, вона довела, що що жінка в 56 років не повинна приховувати свій вік, навпаки, вона демонструє його як трофей. Для жінок, які обрали викладання, науку, технології, сфери, де сивина стала символом досвіду і компетентності, цей вибір був не важким. Мабуть під впливом руху « сивих пантер» останнім часом стало модним фарбувати волосся імітуючи сивину ( сіль та перець). І всеж вибір залишається за жінкою, саме вона обирає носити сивину, чи фарбувати волосся. Одна вимога повинна виконуватися завжди – волосся повинно бути охайним і доглянутим не залежно від кольору. А ми , як фахівці, повинні допомогти своїм клієнткам мати гарний вигляд та неповторний індивідуальний стиль в любому віці. Перше, що ми повинні зробити, це визначити тип сивини та її відсоток. Сивина буває двох типів: розсіяна та вогнищева (пучкоподібна). Відсоток сивини визначається за допомогою селектора сивини. В залежності від цих параметрів майстер обирає техніку фарбування Для фарбування вогнищевої сивини виконуть попереднє пігментування сивих ділянок. Дляцього потрібно взяти барвник натурального кольру на 1 тон темніший за натуральний відтінок волосся. Барвник розводять з водою в пропорції 1:1 і наносять на ділянку сивого волосся. В разі, якщо волосся стеклисте, можна замість води використати окслювач 3%. Час витримки на волоссі – 10 хвилин. Наступний крок – нанесення барвника по всій масі волосся. Другий варіант фарбування - приготування фарбуючого коктейлю: Крок перший - визначаємо природний колір волосся та вісотк сивини за допомогою фарбкарти. Крок другий – визначаємо колір мрії. Крок третій – готуємо барвник в разі, коли сивина дорівнює від 50%, змішуємо 1:1 колір мрії та барвник натурального кольору тогож рівня тону, додаємо окислювач. Наприклад: натуральний колір волосся РГТ- 7, колір мрії – 7.45. довжина волосся 25 см, середньої густоти. Для приготування фарбуючого коктейлю беремо 30 г 7.00 + 30 г 7.45 + 60 г окислювача 9% = 120 г . Також існує третій варіант фарбування сивини – барвник SILVERвідESTEL. В залежності від кількості сивини ми просто обираємо пропорцію змішування барвника з окислювачем. Обираємо барвник потрібного кольору, наприклад 4.7, відсоток сивини 50. Готуємо суміш: 30г барвника SILVER4.7+ 60г окислювача DELUX.= 90г. При 70% сивини – 45гбарвника SILVER 4.7+45 окислювача DELUX =90г. час витримки 45 хвилин. Після того, як спливе час витримки, виконуємо стандартні процедури – емульгування, миття та нейтралізацію. Зайву вологу видаляємо рушником, волосся висушуємо та укладаємо. 2.3.1 вправи учнів по темі вступногоінструктажу Давайте проведемо діагностику волосся нашої клієнтки: визначимо РГТ, відсоток та тип сивини, визначимося з послідовністю фарбування 2.3.2. закріплення матеріалу вступногоінструктажу: 1. Якого типу буває сивина? 2. З якою метою виконують попереднє пігментування? 3. Для чого в модний відтінок додають натуральний колір?

48 урок Перукарська справа:Тема :Фарбування брів та вій .                          Брови - зберігають свою природну форму. При необхідності їх коригують контурним олівцем або тінями для вій коричневих тонів. Важливе значення для привабливості обличчя має форму брів. Навіть непомітна корекція душ. Брови  можуть зробити обличчя більш виразним. Форма брів залежить від напряму моди та індивідуальних рис обличчя.,При оформлені брів (круглі; прямі; кущувати; рідкі).Надати бровам тієї чи іншої форми вдаються до вищипування волосся тільки те волосся що росте за межами потрібної лінії брови. Видаляти волосся треба по нижньому краю брів. Чим вище розташовується лінія брів тим краще відтінюються очі здаються більшими й виразнішими. Якщо брови дуже густі то багато волосся видаляти не слід тому що це може призвести до зміни виразу обличчя. При фарбуванні і наданні форми бровам необхідно вислухати побажання клієнта але якщо ви вважаєте що така форма й колір не дуже їде клієнту постарайтеся тактовно переконати. Для фарбування вій і брів вам знадобляться: - Фарба для вій і брів — чорна, сіра, коричнева і синя; -  3%-ний перекис водню; -  Захисний крем; -  Засіб для зняття фарби; -  Засіб для демакіяжу очей; -  Заспокійливий тонік або маска для повік; -  Косметичні диски; -  Косметичні палички; -   Пензлик для фарбування; -   Чашечка для розведення фарби; -   Пінцет для брів; -  Серветка для обличчя.   Для визначення досконалої форми брові. прикладаємо олівець до кончика носа пряма лінія через внутрішній кут ока до лінії брови визначає точку « головка» брові (А) .перекладаємо олівець і лінія проведена через центр зіниці вигин брові(В).переносимо олівець до зовнішнього кута ока тим самим формуємо «хвостик» брови (С). за напрямком брови поділяються на: горизонтальніпідняттіпадаючі за формою поділяються на плавнікруглі бровипрямиброві із загиномброви хатинкою ФАРБУВАННЯ БРІВ І ВІЙ Фарбування брів і вій є дуже частою процедурою в косметич­ному салоні, тому кожний косметик неодмінно має опанувати техніку її виконання. При фарбуванні брів і вій необхідно захищати ніжну шкіру від агресивної дії фарби. Для цього підходить густий жирний крем, який захищає шкіру і не розтікається. Для додаткового за­хисту шкіри нижніх повік, крім крему, можна використовувати спеціальний папір у формі пелюсток чи тонкий шар зволоженої вати, який накладається під нижні вії на крем. Для фарбування вій не можна користуватися фарбою для во­лосся, а додавання урсолу є неприпустимим, тому що ця речови­на є канцерогеном. Розводити фарбу слід 3% розчином пере­кису водню (чи розчином іншої концентрації згідно з рекоменда­цією виробника фарби) безпосередньо перед процедурою, тому що фарба з часом окислюється. Спеціальна фарба для фарбування вій і брів буває чорна, ко­ричнева, сіра і синя. При фарбуванні вій у чорний колір краще змішати дві части­ни чорної фарби та одну синьої. Якщо необхідно зробити брови дуже темними, чорну фарбу змішують з коричневою. Колір брів підбирають з урахуванням кольору волосся і шкіри клієнта. Бро­ви мають бути світлішими за вії. З цією метою краще скориста­тися сірою чи коричневою фарбою. Якщо крім чорної фарби не­має ніякої іншої, можна, звичайно, використовувати і чорну, але час впливу повинен бути мінімальним. Краще пофарбувати бро­ви ще раз, якщо клієнт вважає їх недостатньо темними, ніж потім намагатися зробити їх світлішими. Техніка проведення процедури. На початку процедури, піс­ля приготування фарби, проведіть демакіяж очей спеціальним за­собом, що не містить"у своєму складі олій і жирів, тому що во­ни будуть перешкоджати дії фарб. Попросіть клієнта дивитися вгору і нанесіть товстий шар захисного крему на нижні повіки, намагаючись не зачепити вії. Поверх крему під нижні вії покла­діть захисні пелюстки. Потім попросіть клієнта заплющити очі і нанесіть крем на верхні повіки, тому що, профарбовуючи корені вій, ви можете забруднити шкіру.  Метод визначення довжини брови Пензликом або гладенькою па­личкою (наприклад, скляною) нанесіть свіжоприготовлену фарбу на вії. Брови фарбують, починаючи з зовніш­ніх країв, по черзі профарбовуючи тонкі ді­лянки, рухаючись до перенісся. Довжина брови визначається так: уявно проведіть прямі лінії від крил носа через зовнішні і внутрішні кутики очей. Брова має закінчу­ватись біля цієї лінії . Щоб збе­регти природний вираз обличчя, не слід зловживати вираженим фарбуванням брів у чорний колір. Поцікавтеся в клієнта, чи не з"явилося відчуття печіння і болю в очах. При наяв­ності цих ознак покладіть на повіки вологі тампони, щоб пом"якшити дискомфорт і витримати час експозиції. Після фарбуван­ня змийте фарбу прохолодною водою за до­помогою тампона. Якщо при фарбуванні вій все-таки забруднилися повіки, акуратно, намагаючись не травму­вати ніжну шкіру, зітріть фарбу спеціальним засобом за допомо­гою косметичної палички і добре промийте очі. Потім покладіть на повіки на 5-10 хв. заспокійливий компрес, для якого можна використовувати як спеціальні косметичні препарати, так і зви­чайний чай або відвар ромашки. На завершення на повіки нане­сіть спеціальний крем. Форма брів. За допомогою фарбування і коригування вищи­пуванням можна змінити форму брів, роблячи їх більш вигнути­ми чи прямими. Для надання форми краще дотримуватися при­родної лінії росту волосся на бровах. При цьому необхідно вра­ховувати індивідуальні особливості обличчя і сучасні тенденції моди. Напівкруглі, підняті брови створюють враження здивованості. Опущені зовнішні кінці брів надають обличчю вираз суму, скор­боти, роблять обличчя старшим. Для того, щоб надати бровам тієї чи іншої форми, вдаються до вищипування волосків спеціальним епіляційним пінцетом. При цьому видаляють тільки те волосся, що росте за межами потрібної лінії брови. Видаляти волосся треба по нижньому краю брів. Чим вище розташовується лінія брів, тим краще відтінюються очі, зда­ються більшими й виразнішими. Якщо брови дуже густі, то бага­то волосся видаляти не слід, тому що це може призвести до зміни виразу обличчя. При фарбуванні і наданні форми бровам необхідно вислухати побажання клієнтки, але якщо ви вважаєте, що такі форма й ко­лір не дуже їй підходять, постарайтеся тактовно перекон . Після оформлення охолоджуємо льодом. Дезінфікуємо шкіру лосьйоном. По лінії роста брів  наносимо олівець або матові тіні а потім розтушовуємо ці виконуємо фарбування війта брів  

 урок(47)  Перукарська справа:Тема :Особливості фарбування рудого волосся  .  Прийоми фарбування рослинними барвниками. Особливості фарбування рудого волосся. Прийоми фарбування рослинними барвниками. Фарбування хною. Порошок хни заварюють гарячою водою при температурі 60-80°С, ретельно розмішують до густої однорідної консистенції. Суміш рівномірно наносять по проділах, потім від коренів до кінців пасом волосся. Для кращого розподілу хну втирають у волосся. На голову клієнта обов’язково надівають утеплювальний ковпак. Через 30-60 хв. хну змивають водою без шампуню. Фарбування хною та басмою. Існує два способи фарбування хною та басмою: роздільний і спільний. Роздільний спосіб. Волосся фарбують у два етапи: спочатку хною, потім басмою. Фарбування хною проводиться так само як і при самостійному фарбуванні, з часом витримки 30-60 хв. Після промивання волосся на нього наноситься розчин басми, який готується аналогічно хні. Час витримки басми становить 10-15 хв. Утеплювальний ковпак не використовують. Спільний спосіб. Фарбують одночасно хною та басмою. Важливим є приготування суміші та співвідношення компонентів, тому що від цього залежить майбутній колір. Хну змішують із басмою, заливають гарячою водою при температурі 80°С. Суміш наносять на волосся з часом витримки 20-120 хв. Надівають утеплювальний ковпак. Суміш змивають водою без шампуню. Отримання різних кольорів при змішуванні хни та басми Рудий відтінок волоссю надають фарбуванням хною. Для цього 25 г хни при постійному перемішуванні заливають водою при температурі 70-90°, розмішують до однорідної маси. Швидко наносять на волосся, витримують 2,5 год. під утеплювальною шапочкою і змивають водою. Для надання волоссю каштанового відтінку хну готують так: 25 г хни заливають відваром чаю (3 чайні ложки чаю на склянку води) і перемішують до отримання однорідної маси. Охолоджену масу рівномірно наносять пензликом на чисте, сухе волосся. Волосся розчісують, установлюють час витримки; через 2-2,5 години фарбувальну масу змивають теплою водою без шампуню. Для отримання кольору «червоного дерева» хну перемішують із соком журавлини до утворення однорідної маси. Суміш наносять на волосся і змивають через 2,5-3 години. Для отримання каштанового кольору змішують 16 г хни та 9 г басми. Масу витримують на волоссі 2-2,5 години, потім змивають. Чорний колір одержують при змішуванні 9 г хни та 16 г басми. Суміш наносять на волосся, витримують 2-2,5 години, а потім змивають. Якщо змішують хну і басму в рівних кількостях — 12,5 г хни та 12,5 г басми, то в результаті отримують темно-каштановий колір. Особливості фарбування рудого волосся. Руде волосся досить складно фарбувати, бо воно важко піддається знебарвленню. Проблему створює перенасиченість пігментами теплих тонів, зокрема червоних, оранжевих, жовтих, які надають волоссю природного кольору. Нерідко косметичний колір буває нетривким, легко окиснюється. Під час знебарвлення натуральний колір повільно переходить у жовтий. Тому з рудим волоссям слід працювати поетапно, застосовуючи різні технологічні прийоми. Обробка окремих пасом. Якщо пасма на натуральному рудому волоссі потрібно зробити світлішими, то стежать за тим, щоб колір не перетинав межі насиченого золотистого тону. Цим запобігають появі небажаної жовтавості. Якщо пасма необхідно зробити яскравішими, наприклад, на натуральному мідно-золотистому волоссі отримати насичений мідний колір, то рекомендують застосовувати відтінювальні барвники. Пасма можна знебарвлювати методом балаяжу, а потім усе волосся затонувати напівперманентним барвником (бежевим, золотистим, світло-мідним), рослинним барвником або відтінковим шампунем. Техніку нанесення визначають залежно від бажаного результату: — нанести в потрібних місцях суміш руками; при цьому однією рукою підтримують пасмо, іншою — просочують волосся барвником; — нанести суміш за допомогою гребінця; — алюмінієвою фольгою ізолювати окремі пасма від маси волосся, знебарвити або пофарбувати їх. Знебарвлення. Для кардинальної зміни натурального кольору буває необхідним досягти максимального знебарвлення волосся. Технологічний процес знебарвлення в цьому разі має певні особливості. Насамперед, враховуючи схильність рудого волосся до пожовтіння, бажано протягом кількох днів тонувати його відтінковим шампунем або ополіскувачем. У техніці знебарвлення застосовують класичні знебарвлювальні засоби. Обробку починають слабким окисником на кінцях і вздовж волосся, потім біля коренів, які швидше піддаються дії препарату. Операцію повторюють з використанням щоразу сильнішого окисника до отримання платинового кольору волосся. Посилення відтінку. Досягти бажаного результату можна декількома прийомами. 1. Тонування «тон у тон» здійснюють окисником, концентрація якого не перевищує 3%. Це робиться для того, щоб додати пігменти без окиснення основи. Фарбувальні препарати використовують з відтінками більш насиченими, ніж відтінок натуральної основи. Вони можуть бути різними: від яскраво-мідного до яскраво-червоного. Корені волосся не рекомендується фарбувати занадто насиченими відтінками, тому що тепло шкіряного покриву прискорює закріплення кольору, отже, в цьому місці він буде яскравішим, ніж по всій довжині та на кінцях. 2. Нових відтінків рудому волоссю надають рослинними барвниками, зокрема хною. За допомогою хни, залежно від часу витримки та температури додаткового тепла, можна отримати різні тони — від золотистих до яскраво-червоних. 3. Посилити відтінок, надати волоссю яскравості можна за допомогою відтінкових шампунів, бальзамів, ополіскувачів, під дією яких рудий колір набуває золотавості та блиску. Пом’якшення рудого кольору. Занадто яскравий натуральний рудий колір можна пом’якшити різними техніками. Найкращим вирішенням проблеми є поглиблення тону за рахунок додавання попелястого відтінку. Якщо бажано зберегти рівень тону або зробити його світлішим у сполученні з такою ж глибиною базового кольору, що й натуральна основа, рекомендується підбирати барвники так, щоб руде волосся набуло каштанового чи горіхового відтінку, однак не оранжевого. Фарбування «тон у тон» можна здійснити у поєднанні з базовим кольором, більш темним за природний тон. Наприклад, на волосся натурального насиченого «світлого блондина» з мідним відтінком нанести суміш 3-процентного окисника з барвником «темний блондин» із попелястим відтінком. Напівперманентне фарбування замінюють класичним фарбуванням з використанням окисника понад 6% та вираженим жовтим відтінком фону освітлення в результаті. Оптично приглушити яскравий рудий колір, досягти рельєфності зачіски можна завдяки декільком невеликим світлішим пасмам у загальному об’ємі волосся. Робота з посивілим рудим волоссям. Здорове руде волосся жорсткіше за будь-яке інше. Жорсткість посилюється при сивині, що значно ускладнює процес фарбування. При сивині до 50% від об’єму волосся та рівномірності її розподілу застосовують тонування. Якщо сивого волосся більше 50% або воно зосереджено локально, необхідно використати окисний барвник. У разі, якщо прозорість сивого волосся не зберігатиметься, золотистийбазовий колір змішують з відтінковим. Наприклад, «темний блондин» золотистого відтінку змішують із «темним блондином» насиченого мідного відтінку. Щоб зберегти прозорість сивого волосся, в окисному барвнику використовують відтінковий колір без базового та скорочують час витримки.

5-6 уроки(16- 17)   Матеріалознавство :Тема :Побічні дії косметичних засобів                Усне опитування учнів за такими питаннями: 1.Назвіть,  навіщо потрібна косметика?Яке її значення в житті людини? 2.Як виникла косметика? 3.Дайте класифікацію косметичним засобам. 4.Назвіть лікувально-гігієнічні засоби. 5.Дайте характеристику засобам по догляду за волоссям, за порожниною рота, засобам для гоління та після гоління. 6.Дайте характеристику декоративній косметиці.  Повідомлення теми і мети уроку: Сировина для виробництва засобів догляду за шкірою.Виробництво цих засобів.Асортимент засобів догляду за шкірою: крем, пудра, лосьйон.Вимоги до якості.Маркування та пакування косметичних засобів. Мотивація навчальної діяльності учнів: Перш, ніж ми перейдемо до розгляду нового матеріалу, я хотіла б, щоб ви заслухали інформацію на такі теми: «Будова шкіри». «Типи шкіри».Прослухавши цю інформацію, ви зрозуміли, що перш, ніж купувати  або продавати крем, продавцю необхідно дати покупцеві консультацію про призначення, якість, правила користування і зберігання крему. . Ця інформація для Вас, як майбутніх продавців, дуже корисна. Ви повинні не тільки вміти давати торгівельну характеристику товару, а й бути комунікабельними, вміти вирішувати різні проблеми, які для вас в житті будуть дуже корисні.                  III. Новий матеріал: 1. Сировина для виробництва кремів.                 Вода є  найбільш часто базовою або допоміжною речовиною в більшості косметичних препаратів.                Спирти. Це теж дуже важливі допоміжні речовини в складі косметичних препаратів. Спирти використовуються в основному як співрозчинник.                 ПЕГ — це гідрофільні полімери, які використовують як розчинник, а також як регулятори в’язкості косметичних продуктів.                                            Спирто-водні екстракти цілющих рослин:                 Екстракти з в’яжучою дією (з дуба, берези, грецького горіха, хни, з валеріани та ін.) використовуються в засобах після гоління, для догляду за ротовою порожниною та ногами, у антиперсперантах.                Тонізувальну дію мають екстракти женьшеню, хінного дерева та волошки (ранкові та денні креми).               Екстракти рослин (гінкго хохоба, меліси, м’яти перцевої, розмарину, гльоду, ялівця та кінського каштану) підсилюють кровообіг і рекомендуються для лікування та профілактики жирної та нечистої шкіри.              Протизапальну дію мають екстракти ромашки, деревію, арніки, шавлії, лопуха та солодки (лакричника). Їх використовують у кремах для чутливої та виснаженої шкіри.             Антимікробну дію мають екстракти евкаліпту, фенхеля, хрону, анісу та майорану.            Знижують подразнювальну дію шкіри та водночас пом’якшують і зволожують її екстракти таких рослин, як алтей, липа, мальва, хміль та ісландський мох. Вони використовуються насамперед у масках для обличчя, кремах та лосьйонах.           Регенерувальну  дію на шкіру виявляють екстракти календули, фіалки триколірної та звіробою. Їх використовують при екземах і ранах, що погано лікуються.             В густих кремах використовують олійні екстракти цілющих рослин. У олійних екстрактах найкраща олія — оливкова, оскільки вона менше піддається окисленню, ніж соняшникова та кукурудзяна.               Гелеутворювальні агенти Гель це речовина, за допомогою якої крем набуває в’язкої структури тобто при  цьому підвищується в’язкість дисперсного середовища. У косметичній практиці вже давно використовують гідрофільні полімери, такі як гуміарабік, агар, желатин та ін. Зараз використовують також напівсинтетичні або повністю синтетичні полімери. 2. Виробництво кремів. Основні стадії в виробництві кремів: Готування водної фази;Готування олійної фази;Емульгування;Охолодження;Парфумування;Фасовання й упакування крему.   3. Асортимент засобів догляду за шкірою.   Креми для шкіри обличчя: Жирові креми.          Жирові креми у останні роки застосовують значно рідше, ніж емульсійні. Вони мають густу консистенцію, не містять води, тому погано всмоктуються у шкіру і не зволожують її. Основа їх — жири та воски з різними добавками. За призначенням вони частіше захисні, захищають шкіру від обмороження та обвітрювання. Друге їх призначення — вони живильні для сухої, старіючої шкіри.          Вміст жиру в жирових захиснихкремах становить до 80 % від загальної маси, у живильних — дещо нижчий і обов'язково з'являється заемульгована у вигляді дрібненьких краплинок вода.        У цьому головна різниця між захисними та живильними кремами: перші — це жирова суміш, другі — емульсія типу «вода в жирі». З рідких олій у жирових кремах переважно використовують ніжні м'які кісточкові олії (мигдалева, персикова, абрикосова), а серед твердих жирів — гідрогенізований кашалотів жир (сало- мас), в -якому міститься до ЗО % складних ефірів жирних кислот, у тому числі до 20 % спермацету, цінного компоненту всіх кремів. Частину кісточкових олій можна замінити рициновою олією, яка містить до 80 % від маси 12-гідроксил-9-октадеценової кислоти. Жирові захисні та масажні креми можуть бути виготовлені повністю або частково на основі нафтопродуктів — вазелінового або парфумерного масла, вазеліну, церезину, парафіну.        Жирові креми використовують при сухій шкірі, вранці після вмивання, не рекомендується використовувати їх на ніч.        До спеціальних жировихвідносяться креми, котрі залежно від складу можуть бути від ластовиння та пігментних плям, для профілактики шкіри з вугровою висипкою, для засмаги та від засмаги.        Безжирові креми — це креми, що не містять жиру, на медово-гліцериновій або іншій основі. Наприклад, гелевий крем для жирної шкіри, гель для рук “Оксамитові ручки”,“Карина”.          Емульсійні креми найпоширеніші. Вони є прямою (зворотну) емульсією, де найдрібніші частинки жиру розподілені у воді або найдрібніші частини води рівномірно розподілені в жировій основі, тому ці креми легко і швидко вбираються шкірою, не залишаючи жирного сліду. До складу емульсійних кремів входять жиро воскова основа, вода, ароматні і різні добавки, вид яких залежить від призначення крему і його функцій. Емульсійні креми можуть бути двох типів: Типу «олія у воді» — це рідкі або «м'які» непрозорі креми, які містять у своєму складі від 40 до 85 % води, поверхнево-активні речовини, олії та жири тварин, екстракти цілющих рослин, воски, спермацет, духмяні речовини, полімери, біологічно активні речовини, білкові гідролізати, вітаміни, віддушки, консерванти та інші компоненти        Як стабілізатори емульсій часто використовують квазі-емульгатори — блоксополімери, котрі не знижують міжфазний натяг, а стабілізують емульсійну систему виключно за рахунок структуроутворення в зовнішній безперервній фазі.                                           Типу «вода в жирі» — це густі креми, вміст води в яких 30-40 % від маси. До їх складу входять такі компоненти: рафіновані олії, переважно кісточкові (мигдальна, персикова) або оливкова, віск, спермацет, очищений ланолін, емульгатори,духмяні речовини (в кількості 0,5-1,0%), біологічно активні добавки (приблизно 2-3% від маси), головним чином вітаміни. Прикладом таких густих кремів, які випускались у 80-90-х роках підприємствами колишнього СРСР, є креми з використанням складних емульгаторів (3-5 «Аленушка», «Вечер», «Камелия», «Восторг»та Емульсійні креми залежно від складу можуть бути: Звичайні — без корисних і лікувальних добавок. Найбільш дешеві, наприклад “Ланоліновий”, “Спермацетовий”, Лада,  Магнолія — це кращі креми для сухої шкіри, вони містять підвищену кількість однойменних речовин, дуже добре зволожують шкіру. Підходять для будь-якого віку.             Гідратні (що зволожують) — містять багато води, регулюють водний баланс шкіри ,наприклад:“Гармонія”,“Роса”,“Ворожка”,“Мусон”,“Сандра”,“Ольга”, “Волошка”,“Ромашка”. В основному це денні креми. Біокреми — містять біологічно активні речовини у великій кількості, наприклад, біокрем для обличчя“Лісова німфа”. Такі креми рекомендується особам старше 30-35 років. Різновидом біокремів є гормоно місткі креми — найефективніші, добре омолоджують, розгладжують шкіру. Але їх треба застосовувати дуже обережно,  тому, що вони можуть викликати порушення внутрішнього обміну речовин, підсилити зростання волосся на обличчі. Точний склад кремів виробники не повідомляють. Пілінг – креми залежно від складу підрозділяють на хімічні пілінги (кератоліки) і препарати, що викликають набухання кератину. Хімічні пілінги діляться на фруктові і ензимні. Фруктові пілінги виробляються частіше на основі гліколевої кислоти (5— 10-15%), яка діє на самий верхній роговий шар епідермісу, розчиняючи речовину, що зв'язує клітини між собою, і відмерлі клітини віддаляються з поверхні шкіри. Скраби у вигляді гелю, емульсії, пінистого крему призначені для механічного очищення шкіри. Вони містять тверді частинки, які при  втиранні  в шкіру  сприяють  механічному відлущуванню відмерлих клітин рогового шару. Також використовується дрібний пісок, глинисті частинки, крем'янисті водорості, губка, мілко подрібнені частинки шкаралупи волоського горіха, мигдалю, оливкових кісточок. Останнім часом замість шкаралупи до складу скрабів  частіше вводять дрібні округлі поліетиленові кульки, частинки воску (наприклад, жожоба), парафін та інші. Пілінг-креми і скраби часто входять до складу косметичних серій, наприклад “Чорні перли”,  Формула тайги”, “Aптека Бабусі”, “Квітень” і ін.             Ліфтинг-креми (креми для шкіри, що в'яне) — рекомендуються для жінок після 25 років. Функції цих засобів зводяться в основному не до розгладження зморшок (всупереч рекламним зверненням, а до попередження їх передчасної появи або до зменшення їх видимості за рахунок підвищення пружності і еластичності шкіри. На основні причини старіння шкіри — генетичну і імунну — косметика вплинути не в силах, проте дію зовнішнього середовища — вплив вільних радикалів — косметика здатна пом'якшити або звести до мінімуму. До таких засобів відносяться креми, що містять вітаміни А, Е  ліпосоми; вітаміни групи В, що містяться в дріжджових екстрактах, продуктах бджільництва,паростках пшениці. Назви:“Полідерм”,“Карина”(з ліпосомами),“Калодерма”,“Магія”,“Лайн”, Крем від зморшок”.             II.   Креми для рук — залежно від складу і призначення вони можуть бути: -захисні, наприклад“Силікон”,“Оксамитові ручки”—в їх склад входять кремній органічні з'єднання, створюючи на шкірі захисну плівку.  Вони оберігають від шкідливої дії лугів, кислот, солей. Захищають шкіру від зневоднення, товарів побутової хімії,  миючих засобів, пральних порошків, різних розчинників, а також забруднень різної природи.(Оксомитові ручки, Ланоліновий) -поживні, наприклад “Велюр”— чудовий засіб для пом'якшення і живлення шкіри рук, що піддаються частому миттю і несприятливому впливу вітру, сонця, дощу і снігу. Завдяки вмісту таких цінних компонентів, як оливкова олія, високоякісні жирові компоненти, вітамін В і ментол, крем має м'яку консистенцію, легко наноситься на шкіру, приємно її охолоджуючи. Екстракт ромашки володіє протизапальною дією, сприяє швидкому загоєнню дрібних тріщин. До поживних відносяться також креми“Ворожка”,“ Зодіак”, “Лайн”, “Чорні перли”,“Лінда”,“Бальзам для рук”,“Дотик”і ін.             III. Креми для ніг враховують особливості шкіри ніг. Наприклад Крем для ніг виробництва «Алі паруса» — прекрасний засіб для ефективного догляду за ногами. Він виготовлений на основі високоякісної сировини і лікувальних добавок. Основний склад: ланолін, гліцерин і оливкова олія. Ці речовини пом'якшують і живлять шкіру ступень, запобігають утворенню тріщин. ментол і календула знімають відчуття втоми і напруги в ногах, покращують кровообіг. До них також відносяться: гель для ніг “Нефрит”, “Ефект”, “Біо-тоник”, “Чемпіон”, “Бальзам для ніг”, “Ворожка”, “Чорні перли”.             IV. Креми для тіла випускаються у великій розфасовці. Вони володіють розслаблюючою дією, роблять шкіру м'якою, кажуть ранозагоювальну і протизапальну дію. Натуральні рослинні олії, що входять до їх склад, забезпечують інтенсивне зволоження шкіри. Крем наноситься на тіло після купання. До цих кремів відносяться “Крем для тіла”, “Крем-бальзам для тіла”, “Срібна Роса”, “Чорні перли”.               V.  Креми для губ — відмінний засіб для пом'якшення шкіри губ (замість гігієнічної помади). Наприклад, “Лінда” (бальзам для губ), Крем для губ і ін. Випускаються з різними смаковими добавками — Полуничний бальзам для губ, Малиновий, Вишневий і ін.                VI.  Креми для вік. Шкіра вік вимагає особливого догляду, оскільки тонка і відрізняється великою розтяжністю. До кремів пред'являють особливі вимоги. У їх складі не повинно бути речовин, дратівливих очі. Вони не містять так званих олій, що розтікаються, таких, які могли б потрапити в очі.                 VII.Креми для нігтів живлять і зволожують шкіру навколо нігтя і під нігтьовою пластинкою, що покращує зростання  нігтів без вростання і інших порушень.                  Лосьйон має французьке походженя- та  означає «відмивати», «змочувати» має водно-спиртову структуру. Він призначений для видалення бруду разом із залишками кремів та макіяжу. Їх додатковою функцією є освіження, зволоження, іонізування та регуляція кислотного балансу шкіри. Як зволожувальні компоненти в лосьйонах використовують пантенол,глюкол. Як заспокійливі- екстракти ромашки лікарської, троянди, волошки та інших рослин.   4.  Вимоги до якості.            Усі засоби по догляду за шкірою повинні виготовлятися за рецептурою затвердженою відповідними органами Міністерства охорони здоровя України і відповідати нормативним документам. Висока ступень ефективності дії виробу – повинна бути корисною, чинити  сприятливу дію на стан шкіри. Усі інгредієнти, що входять до складу кремів повинні бути безпечними. Незмінність якості протягом гарантійного терміну, стійкість по відношенню до розвитку мікроорганізмів і окислювальних процесів. Естетичні вимоги: гарний зовнішній вигляд, консистенція , запах , колір , художнє оформлення упаковки. Консистенція  повинна бути однорідною, відповідати своїй групі, бути без згустків, грудочок, розшарувань. Розшарування рідких кремів повинно зникати при легкому збовтуванні. Колір і запах характерні певному найменуванню. Креми повинні легко видавлюватися з туб чи флаконів, наноситися на поверхню шкіри та швидко нею поглинатися. Лосьйони повинні бути прозорими, однорідними, мають забезпечувати певний косметичний ефект. 5.Маркування та пакування кремів:             Креми  розфасовують у металеві та пластмасові туби, металеві або пластмасові баночки, при цьому їх поверхню покривають парафіновим або пергаментним папером, баночки заповнюють до країв, без порожнин. Металеві туби повинні мати антикорозійне покриття, заповнюватися без пустот, прим’ятини недопустимі. Маркування повинно відповідати вимогам нормативних документів. Маркування може бути нанесено на етикетки, або на корпус баночки, воно містить таку інформацію: Найменування товару, країна та фірма виробника, товарний знак або товарна марка;Юридична адреса виробника;Характеристика товару та його штрих код;Інформація про сертифікацію;Дата виготовлення, строк придатності;Маса в грамах або об’єм в мл;Запобіжні, екологічні або інші товарні знаки.Закріплення нового матеріалу. Питання для закріплення матеріалу: 1.З яких прошарків складається шкіра? 2.Назвіть типи шкіри. 3.Які засоби відносять до лікувально -гігіенічної косметики? 4.Що таке косметичний крем, лосьйон? 5.Яка сировина використовується в виробництві кремів? 6.Назвіть стадії виробництва засобів догляду за шкірою? 7.Дайте класифікацію цих виробів. 8.Назвіть асортимент кремів. 9.Дайте характеристику лосьйонам. 10.Вимоги до якості засобів догляду за шкірою. 11.Маркування та пакування кремів, лосьйонів. V. Підведення підсумків: 1.Повідомлення оцінок. 2.Домашне завдання. Тестові завдання на закріплення матеріалу: Креми мають консистенцію: а).  мазеподібну; б). тверду; в) рідку. Лосьйон – це розчин: а)мильно-водний; б)соляний; в)водно-спиртовий, Шкіра буває: а)молода; б)стара; в)суха, жирна, комбінована. Шкіра складається з таких прошарків: а)епідермісу; б)колагену; в)мила. Сировина для виготовлення крему: а)вугілля-дрова; б)жир-вода; в)нафта-бензин. В’яжучу дію має така сировина: а)волоський горіх; б)вишня; в)яблуко. Підсилюють кровообіг такі трави: а)полинь; б) м’ята; в)звіробій. Для утворення в’язкої структури в креми додають: а)желатин; б)пісок; в)дерев’яну стружку. Жирові креми бувають: а)захисні; б)поживні; в)зволожуючі.. Безжирові креми не містять: а)гліцерин; б)жир; в)воду. Емульсійні креми це: а) медовий розчин; б)спиртовий розчин; в)емульсія жиру та води.   Самостійне завдання: Запропонуйте покупцеві крем, зверніть його увагу на: призначення, тип шкіри, правила користування, інші особливості. Наприклад: крем «Шипшиновий» живить та освіжає шкіру, запобігає з’явленню зморщок, нанесіть його тонким шаром на шкіру. Підберіть до свята 8 березня подарунковий набір, надайте йому торгівельну характеристику.З наданих зразків кремів підберіть крем, який вам подобається, обґрунтуйте свої дії.